Як власник Радивилова заохотив князя Острозького до книгодрукування
У великого гетьмана литовського Юрія Радзивілла, який став одним із керівників Великого князівства Литовського в 30-і роки ХYІ століття, була напрочуд вродлива дочка Барбара. Сімнадцятилітньою її віддали заміж за старшого на 12 років воєводу. Але взаєморозуміння в подружжя не склалося. Можливо, й тому, що молода дружина мала велике коло прихильників. Не відомо, як би жінка звікувала свій вік за нелюбом, та через п’ять років шлюбу вона несподівано овдовіла. Проте це аж ніяк не відкривало їй доброго майбутнього: не наживши дітей з останнім нащадком впливового роду (Гаштольдів), удова за тодішніми законами мала позбутися всього чоловікового майна – воно переходило у великокняжу скарбницю. Звісно, вся родина Радзивіллів кинулася якось допомагати нещасній – у хід пішли всі особисті зв’язки. І врешті-решт ніби випадково Барбара дістала нагоду познайомитися з самим королем Польщі – Зиґмундом Августом. Удова своєю незвичайною красою відразу привернула його увагу. Знайомство виявилося настільки важливим, що король втратив інтерес до своєї законної дружини – племінниці австрійського імператора, із якою щойно взяв шлюб. Натомість заходився упадати за Барбарою. Питання про повернення майна само собою відступило на задній план. А тут ще у Вільні, столиці князівства, почалася якась епідемія, і Зиґмунд повинен був затриматися.
Приятелювання короля і Барбари зайшло занадто далеко. А смерть молодої дружини Зиґмунда взагалі розв’язувала йому руки. Вдова оселилася поряд із королівським палацом, було наказано вирити підземний перехід, який би полегшував зустрічі закоханих, уникаючи пліток. Через чотири роки після знайомства Зиґмунд і Барбара таємно одружилися. І хоч як батьки молодого короля та впливові вельможі противилися визнанню незнатної Радзивиллівни, після багатьох перепон Барбара таки була коронована в Польщі.
Спочатку як кохана, а потім і як дружина короля, вона щедро віддячувала своїй родині за колишню підтримку. Та й самій їй попервах необхідно було підвищити соціальний статус своєї родини. Двоюрідний брат Микола Радзивілл Чорний здійснив ряд дипломатичних поїздок, щоб домогтися для всього роду Радзивіллів князівського звання. І воно було надане в 1547 році. Микола став литовським канцлером і віленським воєводою, отримав численні володіння. Очевидно, тоді ж йому дісталося й поселення, що здобуло нову назву – Радивилів, із нагоди отримання Радзивіллами князівського звання. До речі, державною мовою у Великому князівстві Литовському була тодішня українсько-білоруська. А нею прізвище Миколи здебільшого записували як Радивил. Утім, різні написання прізвищ історичних осіб зустрічаємо і в пізніші епохи. Тому й не дивно, що перші письмові згадки в судових документах фіксують назву містечка як “Радивилів”. Після Люблінської унії 1569 року, коли Волинь опинилася в Речі Посполитій, цю назву дедалі послідовніше стали записувати на польську манеру як Радзивилів (точніше – Радзівілув).
Микола Радзивілл Чорний (1515 – 1565) був відомим культурно-освітнім і протестантським діячем свого часу (лютеранин, з 1555 p. – кальвініст). Він заснував чимало шкіл по своїх маєтках, відкрив у Бересті (Бресті-Литовському) друкарню, у якій 1563 року була випущена Радивилівська Біблія (польською мовою).
Саме цей взірець надихнув відомого волинського князя Костянтина Острозького, адже з Радзивіллом він породичався і часто з ним спілкувався. Син Миколи – Кшиштоф Радзивілл одружився з Катериною Острозькою, а після її передчасної смерті (в 1579 році) взяв собі за дружину старшу її сестру Єлизавету, котра вже встигла побувати в шлюбі. За ще одним представником роду Радзивіллів – Яном – згодом була замужем внучка Костянтина – Елеонора (дочка найстаршого його сина Януша). Неспроста під впливом Миколи Радзивілла і Костянтин Острозький спочатку заснував у своєму родинному місті Острозі школу, яку часто називають академією (наприкінці 70-х років), а в 1581 році випустив у тутешній друкарні першу повну Біблію старослов’янською мовою. Друкарем став Іван Федоров (Федорович).
А щастя Барбари, між іншим, виявилося недовговічним – вона померла через рік після коронування, мавши лише трохи більше 30 літ. В Олеському замку я бачив її мармуровий бюст: тонкі риси обличчя, високе чоло, хоча нічого вражаючого як на теперішні уявлення. Аж не віриться, що це була саме та красуня, яка так затьмарила світ польському королеві і спричинила навіть певні географічні зміни, адже в Речі Посполитій назв населених пунктів, утворених від прізвища Радзивіллів, було з десяток. Варто додати, що Радивил – це ім’я одного з предків Барбари, який жив за сто літ до неї. Походить воно з угро-фінських мов і означає «новохрещений».